Категорія: Без категорії

Парк був заснований за ініціативи полтавського генерал-губернатора Олексія Куракіна. За проектуванням Михайла Амвросимова було влаштовано альтанки, оранжереї. квітники. Деякий час тут існувала Полтавська школа садівництва. Також тут був другий Полтавський міський театр. Сад був великих розмірів, тут росли вікові дуби, бузкові гаї. Були навіть каміни для тих хто гуляв взимку й хотів зігрітись. В довоєнні часи колишній міський сад носив назву Парк імені Івана Франка. Поряд з парком жив відомий громадський діяч, правозахисник, письменник Володимир Короленко. Власне, в самому парку й знаходиться його могила. В роки німецької окупації були вирубані чагарники та дерева в парку, повоєнні роки мешканці міста на суботника посадили нові дерева й назвали колишній міський сад парком «Перемога». В 1987 році там було відкрито співучк поле Марусі Чурай, яке зараз знаходиться в незадовільному стані та потребує реставрації. Окрім цього, в паркові знаходяться атракціони та проводяться різноманітні святкові заходи.

49°61´пн.ш.,  34°53´ сх.д.

Вул. Зіньківська, 16

Пам’ятка архітектури місцевого значення, вівтарна частина тимчасового храму святого великомученика Юрія Переможця Свято-Юріївської парафії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (нині ПЦУ). Іноді зветься «козацькою».

Будівництво каплиці було розпочате в 1911 році. Автор проєкту —  студент Петербурзького інституту цивільних інженерів Ігор Кальбус. За цей проєкт він отримав премію на наступний курс навчання.

Побудована на місці селянського табору, що був розташований неподалік сучасного Зіньківського переїзду. Табір створено спеціально для зустрічі з російським імператором Миколою ІІ, що приїздив до Полтави з нагоди 200-річчя Полтавської битви. 

Будівництво каплиці завершене в 1914 році. Вона виконана в стилі українського модерну з елементами північноросійського. Матеріал — цегла, керамічна плитка та граніт. 

Унікальність каплиці в тому, що це єдина сакральна споруда в Україні, створена в земському стилі (або в стилі українського модерну).

Сьогодні каплиця має незадовільний зовнішній вигляд та потребує реставрації.

Знаходиться по правий бік входу в музей історії Полтавської битви.

49.63 пн.ш., 34.55 сх.д.

Вул. Шведська Могила, 32

Розташована праворуч від входу в Музей історії Полтавської битви.

Ротонду споруджено в 2009 році на честь 300-річчя Полтавської битви. Автор проекту — Віктор Трегубов.

Трикутна в плані арка виконана в класичному стилі та увінчана куполом і хрестом.

Під куполом арки висить дзвін в пам’ять про полеглих воїнів. Колона в центрі ротонди увінчана символом миру – голубами.

На внутрішніх боках трьох колон розташовані мозаїчні панно з зображеннями прапорів України, Швеції та Росії. Під ними є напис українською, російською та шведською мовами: «Час лікує рани».

Споруджена в 2009 році в честь 300-річчя Полтавської битви. Автор проекту — Віктор Трегубов.

Трикутна в плані арка виконана в класичному стилі та увінчана куполом та хрестом.

Під куполом арки висить дзвін. В центрі знаходиться композиція символу миру — голубів.

На внутрішніх боках трьох пілонів розташовані мозаїчна панно з зображеннями прапорів України, Швеції та Росії. Під ними прибиті мармурові дошки з написами українською, російською та швецькою мовами: «Час лікує рани».

Розташований на північній околиці поля Полтавської битви, неподалік села Побиванка. Споруджено на швецькі гроші, було зібрано 5000 крон. Відкрито 2 червня 1909 року. Автор – Теодор Лундберг.

Сам монумент являє собою гранітний камінь 6 метрів заввишки, 2 метри завширшки та вагою в 20 тонн.

Навколо пам’ятника стоять 12 циліндричних гранітних тумб, з’єднаних металевими ланцюгами.

На самому пам’ятнику є напис російською та швецькою мовами: «На пам’ять шведам, павшими тут в 1709 році. Споруджено співвітчизниками в 1909 році».

Щодо цього моменту ходять легенди, що нібито на світанку 27 червня, в роковини битви біля пам’ятника можна побачити силует Петра І, Карла ХII, павші швецькі знамена, пролітаючого орла та профіль швецької матері, що не дочекалася свого сина з війни.

49°63´ пн.ш., 34°54´ сх.д.

Перехрестя шосе Н12 та вул. Шведська Могила 

Пам’ятний знак загиблим шведським воїнам було споруджено за ініціативою російської громадськості в 1909 році. Це знак пошани до мужності й відваги солдатів армії Карла ХІІ. Пам’ятник знаходиться на території поля Полтавської битви біля траси, яка веде до Полтави з боку Охтирки. 

Автор проєкту пам’ятника — Олександр Більдерлінг. 

Монумент має вигляд хреста на гранітній піраміді, яка стоїть на невеликому пагорбі. Висота пам’ятника — 9 метрів.

Навколо пам’ятника стоять 12 чавунних стовпів, з’єднаних між собою ланцюгами.

Унікальність пам’ятки полягає в тому, що країна-переможниця через двісті років після битви поставила цей пам’ятний знак на честь полеглих воїнів держави-суперниці.

49°34′ пн. ш. 34°34′ сх. д.

Вул. Шведська Могила, 32

Державний історико-культурний заповідник знаходиться на в’їзді в Полтаву з боку Зінькова. Він присвячений Полтавській битві 8 липня 1709 року, яка була переламною в Північній війні між Росією і Швецією. Це величезне поле площею 771,5 га, на якому розташовані Музей Полтавської битви, Сампсоніївська церква, братська могила російських солдатів, Ротонда вшанування пам’яті полеглих учасників Полтавської битви, пам’ятники шведам від шведів та шведам від росіян і десять гранітних обелісків на місці колишніх редутів.

До меморіального комплексу Полтавської битви входять також Хрестовоздвиженський монастир і пам’ятки в центрі міста – пам’ятник Слави, Спаська церква, пам’ятний знак на місці відпочинку Петра І, пам’ятник коменданту Полтавської фортеці Олексієві Келіну та інші. 

Однак це місце привабливе не тільки пам’ятками Полтавської битви. Неподалік Музею Полтавської битви, у Яківцях похований видатний хірург Микола Скліфосовський. По дорозі до Музею з центру міста розташований Полтавський дендропарк.

49°34′ пн. ш. 34°34′ сх. д.

Вул. Шведська Могила, 32

Заснований в 1909 році на честь 200-річчя Полтавської битви. Ініціатива належить викладачу історії Полтавського кадетського корпусу Івану Павловському. Ідея місця для музею, експозиція, перемовини з Королівським архівом Стокгольму – усе це заслуга Івана Павловського, який став першим директором музею.

У часи Жовтневого перевороту та громадянської війни (1917-1919 роки) музей був неодноразово пограбований. Щоб зберегти колекцію, директор передав експонати до краєзнавчого музею. 

Усупереч поширеній думці, що цей меморіальний комплекс славить виключно російську військову міць, експозиція музею дає уявлення про місце України на європейській карті під час Північної війни.

Музей історії Полтавської битви – єдиний музей в Україні, внесений до списку ICOMAM — Міжнародної організації військово-історичних музеїв під егідою ЮНЕСКО. Внесений до всесвітнього туристичного маршруту.

49°34′ пн. ш. 34°34′ сх. д.

Вул. Шведська Могила, 32

9 липня 1709 року, на наступний день після битви, тут було поховано загиблих російських офіцерів та солдатів – усього 1345 чоловік. Перший дерев’яний хрест на могилі встановив сам Петро І. 

Сучасним виглядом пам’ятки завдячуємо обер-прокурору Святійшого Синоду Костянтину Побєдоносцеву. Відвідавши Полтаву, він доручив розробити новий проєкт пам’ятного знака на братській могилі петербурзькому архітектору Миколі Никонову, і в 1904 році на кургані був встановлений гранітний хрест. За кілька років, до 200-річчя битви, пам’ятник реконструювали: в основі могили спорудили гранітний склеп із церквою Петра і Павла, а також кам’яні сходи та оглядовий майданчик нагорі могили.

До 300-річчя Полтавської битви (2009 рік) пам’ятник реконструйовано.

49°37′52″ пн. ш. 34°33′07″ сх. д.

Вул. Шведська Могила, 32

Церква-пам’ятник на території поля Полтавської битви. Зведена на виконання заповіту Петра І. Церкву освячно на честь св. Сампосна Странноприїмця, пам’ять якого вшановується 10 липня – через день після Полтавської битви. Кошти на храм виділив таємний радник Йосип Судієнко, а проєкт розробив архітектор Йосип Шарлемань. Первісно храм був зведений за зразком візантійських церков.

У 1890-х роках церкву перебудовано за проєктом Миколи Никонова з елементами так званого псевдоруського стилю. Сучасного вигляду храм набув у 1909 році, коли була прибудована дзвіниця.

У 1930-х роках радянська влада закрила Сампсоніївську церкву. Ненадовго – з 1942 по 1949 роки – в ній було відновлене богослужіння з дозволу німецької окупаційної влади. Однак у 1949 році релігійну громаду було розігнано, а церкву перетворено на складське приміщення.

У роки незалежності в храмі відновлено богослужіння, реконструйовано зовнішній вигляд та інтер’єр. Зараз це один з найбільших і найкраще збережених храмів Полтави. Особливої уваги варті розписи інтер’єру, виконані під керівництвом українського художника Олексія Сокола. Вони нагадують стиль Віктора Васнєцова – автора розписів Володимирського собору в Києві.