За деякими даними, найперша церква Полтавської фортеці. Перша згадка датується 1669 роком. Згоріла 1705 року, вірогідно через посуху. Відбудована при участі полтавського військового товариша Івана Іскри. Відома тим, що в ній молився російський цар Петро І після перемоги у Полтавській битві.
Побудований в 2002 році. Автор — заслужений художник України та архітектор Анатолій Чернощьоков. Стиль — класицизм. Храм увінчує хрест висотою в 5 метрів. Також храм має сім дзвонів, відлитих на Полтавському тепловозоремонтному заводі. Найбільший із дзвонів має назву «Полтава» важить аж 271 кг.
Зведений в 1805 році в стилі класицизму й належав відомому українському композитору Василю Капністу. Після російсько-турецької війни 1877-1878 років будинок перейшов у володіння герою війни генераду Федору Федоровичу Радецькому. В 1952 році було утворено літературно-меморіальний музей Івана Котляревського. Там знаходяться його особисті речі,рукописний архів письменника, твори образотворчого мистецтва та примірники прижиттєвих та пізніших видань поета.
Побудований в 2002 році. Автор — заслужений художник України та архітектор Анатолій Чернощьоков. Стиль — класицизм. Храм увінчує хрест висотою в 5 метрів. Також храм має сім дзвонів, відлитих на Полтавському тепловозоремонтному заводі. Найбільший із дзвонів має назву «Полтава» важить аж 271 кг.
Збудований 1811 року в стилі класицизму й призначений був для полтавських пожежників. Перед цим Полтаву було розділено на дві частини. за які й відповідали пожежні команди. На початку ХХ століття пожежний штат складався з брандмейстера, 2 старших та 68 молодших служителів. В обозі було 40 коней. в роки Другої світової війни будинок було зруйновано та відбудовано в 1947 році. В 2001 році тут було вирішено розмістити музей авіації та космонавтики. Одним з найцікавіших його експонатів є 48-зірковий прапор США, що залишили військовики країни-союзника СРСР після проведення операції «Френтік» з території полтавського військового аеродрому.
Пам’ятник коменданту оборони Полтави під час швецької облоги міста в 1709 році. Зведений на 200-річчя Полтавської битви за проектом архітектора Александра Більдерлінга. На верхівці гранітного постаменту був бронзовий двохголовий орел — герб Російської імперії. Також з оберненої сторони був розміщений старий герб Полтави. У підніжжя пам’ятника знаходився бронзовий лев. В революційні роки між 1918 та 1921 роками орел був демонтований. В роки Другої світової війни німцями був вивезений лев, бронзові дошки та герб. У післявоєнні роки пам’ятник був відбудований за проектом Лева Вайнгорта. Існує місцева традиція: якщо взяти лева за хвіст або пащу та загадати бажання, то воно збудеться.
Спочатку тут була дерев’яна Успенський церква, відомості про яку є ще в 1695 році. Потім було прийнято рішення про будівництво кам’яного собору на головній площі Полтавської фортеці. Будівництво розпочато в 1751 році й через труднощі йшло аж до 1770 року. Собор виконано в стилі українського бароко. Архітектор – виходець з «Нової Сербії» Стефан Стабанський. З 1774 по 1801 роки будувалась дзвіниця. Перший кам’яний собор Полтави. За більшовиків 1934 року собор був зруйнований, залишилася лише дзвіниця. В роки незалежності України був відбудований (2000 — 2004 рр.). Собор закриває перспективу центральної вулиці Полтави, вулиці Соборності.
Відкритий в 1969 році при сприянні ЮНЕСКО. В цьому домі народився та певний час проживав батько української літературної мови та автор творів «Енеїда», «Наталка-Полтавка» та Москаль-чарівник». В музеї представлені композиції з особистих речей поета та відтворено внутрішній уділ хати, в якій з’явився на світ великий письменник.
Оригінальна ротонда була встановлена в 1909 році на честь 200-річчя Полтавської битви. Неподалік була в свій час сторожова вежа, яка допомагала полтавцям відбивати атаки шведів під час облоги Полтави. В часи Другої світової війни була повністю зруйнована німцями й на її місці був поставлений артилерійський спостережний пункт. В 1954 році на честь 300-річчя підписання Переяславського договору була побудована нова нова ротонда дружби народів. На ній були викарбувані слова, що славили Радянський союз. Проектував альтанку Лев Вайнгорт. В 1990-і роки були вигравіювані нові рядки, на цей раз з творів Котляревського: «Де згода у сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона…»
Будувався з 1828 по 1832 роки під проектуванням архітектора Людовика Шарлеманя. Це був єдиний навчальний заклад в Полтавській губернії для збіднілих дворянських дочок. Інститут давав освіту, етичне та естетичне виховання. В 1831-1847 роках навчальною частиною керував відомий поет та вчений Петро Петрович Гулак-Артемовський. Викладачами інституту були такі діячі історії та культури України як Степан Стеблін-Камінський, Іван Зарецький, Микола Вербицький та інші. В 1918 році під час буремних революційних подій інститут був евакуйовано до Владикавказу. В 1930 році тут було засновано Полтавський національний технічний університет.
