Присвячений герою поеми Івана Котляревського «Енеїда». Відкритий в 2018 році, гроші були зібрані через краудфайдинг, в тому числі через «ЗМІСТ». Було зібрано близько 20 тисяч гривень. Розробкою пам’ятника займався скульптор із Закарпаття Михайло Колодний. Під пам’ятником розміщена монета з зображенням тризуба й написом «На фарт». Говорять, що якщо потерти ту монету, то твоє бажання збудеться.
Полтава має давні театральні традиції. Ще 1808 року тут був заснований перший в Україні професійний театр під назвою «Полтавський вільний театр». Роз ашовувпв я він на сучасній Театральній вулиці (поряд з так званою «Німецькою колонією»). Його першим керівником був «батько» української літератури Іван Котляревський. В 1821 році театр збанкрутів. В 1936 році на базі харківського комсомольського музичного театру був відкритий державний театр музичної драми. В роки війни його зруйнували, відбудований в 1958 році, в новій будівлі розміщується Полтавський державний музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя.
Гоголь, великий поет, письменник, автор таких відомих творів як «Тарас Бульба», «Сорочинський ярмарок», «Вечори на хуторі близ Диканьки». Народився у Великих Сорочинцях. Три роки навчався у полтавському повітовому училищі. Коли переїхав до Петербурга, не забув свою батьківщину й писав про неї у своїх творах. Пам’ятник йому вирішили поставити після святкування 100-річчя з дня народження. Почали збиратися гроші на виготовлення та встановлення пам’ятника великому українцю. Збирались кошти на добровільній основі. Але з початком Першої світової війни збір завершився. Проте, пам’ятник виготовив безкоштовно та подарував в 1915 році місту місцевий архітектор Леонід Позен. Щоправда, пам’ятник пролежав на складах тривалий час й був встановлений аж на 125-річчя великого сина Полтавщини. Бронзова скульптура поета сидить на постаменті й тримає в одній руці олівець, а в іншій — записну книжку. Сидить Гоголь навпроти театру, що носить його ім’я. А за пам’ятником знаходиться парк, що усіяний скульптурами героїв з гоголівських творів.
Збудовано в 1901 році за проектом архітектора Олексія Зінов’єва в стилі модерн. Спочатку був призначений для земської бібліотеки та громадського книжного складу. В 1943 році вщент. Зруйнований німцями. В 1950х роках відбудовується. З 1959 року й понині тут знаходиться Полтавський державний архів Полтавської області. Містить дуже багато різноманітних документів починаючи з 1654 року.
Вийнятковість цієї пам’ятки архітектури полягає в тому, що це єдина будівля в Полтаві, що виконана з елементів так званої «арабіки». Якщо не враховувати, звісно, мечеть місцевої мусульманської общини. Історія цього маєтку наступна: підрядник на ім’я Наум Бахмутський отримав певну кількість грошей на будівництво будівлі Селянського банку (нині це управління СБУ в Полтавській області). На суму, що залишиться, він міг розраховувати як на зарплатню за виконану роботу. На зекономлені кошти Бахмутський побудував маєток в мавританському стилі для своєї коханки. Сталося це в 1906 році. На будинку можна помітити характерні для схожих стилів мінарети. Сам Бахмутський прожив у цьому будинку до революційних років, після чого емігрував до Франції. Будинок цей використовувався у різних цілях, врешті-решт став приватним житловим будинком. За років незалежності його купив один із заможних громадян, після чого, купивши житло для проживаючих там людей, залишив цей дім пусткою. Сьогодні ж громадяни намагаються вирішити долю цього дому, щоб зберегти його як пам’ятку архітектури.
Встановлений на гранітному постаменті в 1987 році. Присвячений великому російському поету, що написав відому поему «Полтава», в якій описував події Полтавської битви. Навколо нього розбито парк, що в народі зовуть «Березовий сквер». Цей парк має форму кола. Також він унікальний тим, що в ньому розташовані лави та ліхтарі, що були в ужитку ще двісті років тому, в «пушкінські часи». Це створює неймовірну атмосферу й ніби «телепортує» гостя в ті цікаві часи.
Відкрито 1994 року за проектом скульптора Володимира Білоруса та художника Віктора Батурина. Присвячений козакам, що загинули під час Великої Північної війни (1700-1721). У ній брали участь козаки гетьмана Івана Мазепи та запорожці отамана Костя Гордієнка. На вершині пам’ятника — камінний хрест, а у підніжжя зображені два бунчуки, що були одними із символів гетьманської влади. Також на пам’ятці зображений герб Полтави. Часто до пам’ятника приносять квіти, щоб віддати шану загиблим воїнам.
Відкритий у 1926 році. Спроектував його скульптор Іван Кавалерідзе. Пам’ятник зроблений у стилі соцреалізму з елементами кубізму. Виконаний з залізобетону. Високий п’єдестал, на якому сидить великий поет, що своїм виглядом формує образ людини мудрої. Розташований навпроти краєзнавчого музею. На пам’ятникові висічені рядки з шевченкового «Заповіту».
Заснований в 1891 році за ініціативою професора Василя Докучаєва. План музею розробляв вчений-краєзнавець Михайло Олеховський. Спочатку розташовувався в флігелі полтавського губернського земства, потім був перенесений до нового будинку, що був побудований в 1903-1908 роках за проектом архітектора Василя Кричевського. В ньому розташовувалося й губернське земство. Будинок виконано в стилі українського модерну. Спочатку в музеї були природничі експонати, пізніше до них поєдналися й історико-культурні. За часів німецько-радянської війни німці три доби палили будинок музею. Сьогодні до фонду краєзнавчого музею входять понад 200 тисяч експонатів. В музеї знаходиться цілісний скелет мамонта, який зібраний з різних фрагментів цих доісторичних тварин.
З’явився в 1849 році, на 140-у річницю Полтавської битви. Одним із авторів проекту був Олександр Брюллов, брат того самого відомого поета Карла Брюллова. Раніше на цьому місці був будинок козака Магденка, в якому російський цар відпочивав після переможної для нього битви. Розмовляв з комендантом оборони Полтави Келіним, який розповів йому подробиці облоги міста. Також Петро брав участь у служінні в розташованій поряд Спаській церкві. Пам’ятник являє собою пірамідальний бронзовий обеліск висотою в 6,5 метрів. На вершині лежать меч та щит, а на ньому шолом та лаври переможця. Також на монументі присутнє зображення лева — символу спокою та могутності та герб Росії.
