Місяць: Вересень 2019

Гоголь, великий поет, письменник, автор таких відомих творів як «Тарас Бульба», «Сорочинський ярмарок», «Вечори на хуторі близ Диканьки». Народився у Великих Сорочинцях. Три роки навчався у полтавському повітовому училищі. Коли переїхав до Петербурга, не забув свою батьківщину й писав про неї у своїх творах. Пам’ятник йому вирішили поставити після святкування 100-річчя з дня народження. Почали збиратися гроші на виготовлення та встановлення пам’ятника великому українцю. Збирались кошти на добровільній основі. Але з початком Першої світової війни збір завершився. Проте, пам’ятник виготовив безкоштовно та подарував в 1915 році місту місцевий архітектор Леонід Позен. Щоправда, пам’ятник пролежав на складах тривалий час й був встановлений аж на 125-річчя великого сина Полтавщини. Бронзова скульптура поета сидить на постаменті й тримає в одній руці олівець, а в іншій — записну книжку. Сидить Гоголь навпроти театру, що носить його ім’я. А за пам’ятником знаходиться парк, що усіяний скульптурами героїв з гоголівських творів.

Збудовано в 1901 році за проектом архітектора Олексія Зінов’єва в стилі модерн. Спочатку був призначений для земської бібліотеки та громадського книжного складу. В 1943 році вщент. Зруйнований німцями. В 1950х роках відбудовується. З 1959 року й понині тут знаходиться Полтавський державний архів Полтавської області. Містить дуже багато різноманітних документів починаючи з 1654 року.

Вийнятковість цієї пам’ятки архітектури полягає в тому, що це єдина будівля в Полтаві, що виконана з елементів так званої «арабіки». Якщо не враховувати, звісно, мечеть місцевої мусульманської общини. Історія цього маєтку наступна: підрядник на ім’я Наум Бахмутський отримав певну кількість грошей на будівництво будівлі Селянського банку (нині це управління СБУ в Полтавській області). На суму, що залишиться, він міг розраховувати як на зарплатню за виконану роботу. На зекономлені кошти Бахмутський побудував маєток в мавританському стилі для своєї коханки. Сталося це в 1906 році. На будинку можна помітити характерні для схожих стилів мінарети. Сам Бахмутський прожив у цьому будинку до революційних років, після чого емігрував до Франції. Будинок цей використовувався у різних цілях, врешті-решт став приватним житловим будинком. За років незалежності його купив один із заможних громадян, після чого, купивши житло для проживаючих там людей, залишив цей дім пусткою. Сьогодні ж громадяни намагаються вирішити долю цього дому, щоб зберегти його як пам’ятку архітектури.

Встановлений на гранітному постаменті в 1987 році. Присвячений великому російському поету, що написав відому поему «Полтава», в якій описував події Полтавської битви. Навколо нього розбито парк, що в народі зовуть «Березовий сквер». Цей парк має форму кола. Також він унікальний тим, що в ньому розташовані лави та ліхтарі, що були в ужитку ще двісті років тому, в «пушкінські часи». Це створює неймовірну атмосферу й ніби «телепортує» гостя в ті цікаві часи.

Відкрито 1994 року за проектом скульптора Володимира Білоруса та художника Віктора Батурина. Присвячений козакам, що загинули під час Великої Північної війни (1700-1721). У ній брали участь козаки гетьмана Івана Мазепи та запорожці отамана Костя Гордієнка. На вершині пам’ятника — камінний хрест, а у підніжжя зображені два бунчуки, що були одними із символів гетьманської влади. Також на пам’ятці зображений герб Полтави. Часто до пам’ятника приносять квіти, щоб віддати шану загиблим воїнам.

Відкритий у 1926 році. Спроектував його скульптор Іван Кавалерідзе. Пам’ятник зроблений у стилі соцреалізму з елементами кубізму. Виконаний з залізобетону. Високий п’єдестал, на якому сидить великий поет, що своїм виглядом формує образ людини мудрої. Розташований навпроти краєзнавчого музею. На пам’ятникові висічені рядки з шевченкового «Заповіту».

Заснований в 1891 році за ініціативою професора Василя Докучаєва. План музею розробляв вчений-краєзнавець Михайло Олеховський. Спочатку розташовувався в флігелі полтавського губернського земства, потім був перенесений до нового будинку, що був побудований в 1903-1908 роках за проектом архітектора Василя Кричевського. В ньому розташовувалося й губернське земство. Будинок виконано в стилі українського модерну. Спочатку в музеї були природничі експонати, пізніше до них поєдналися й історико-культурні. За часів німецько-радянської війни німці три доби палили будинок музею. Сьогодні до фонду краєзнавчого музею входять понад 200 тисяч експонатів. В музеї знаходиться цілісний скелет мамонта, який зібраний з різних фрагментів цих доісторичних тварин.

З’явився в 1849 році, на 140-у річницю Полтавської битви. Одним із авторів проекту був Олександр Брюллов, брат того самого відомого поета Карла Брюллова. Раніше на цьому місці був будинок козака Магденка, в якому російський цар відпочивав після переможної для нього битви. Розмовляв з комендантом оборони Полтави Келіним, який розповів йому подробиці облоги міста. Також Петро брав участь у служінні в розташованій поряд Спаській церкві. Пам’ятник являє собою пірамідальний бронзовий обеліск висотою в 6,5 метрів. На вершині лежать меч та щит, а на ньому шолом та лаври переможця. Також на монументі присутнє зображення лева — символу спокою та могутності та герб Росії.

За деякими даними, найперша церква Полтавської фортеці. Перша згадка датується 1669 роком. Згоріла 1705 року, вірогідно через посуху. Відбудована при участі полтавського військового товариша Івана Іскри. Відома тим, що в ній молився російський цар Петро І після перемоги у Полтавській битві.

Побудований в 2002 році. Автор — заслужений художник України та архітектор Анатолій Чернощьоков. Стиль — класицизм. Храм увінчує хрест висотою в 5 метрів. Також храм має сім дзвонів, відлитих на Полтавському тепловозоремонтному заводі. Найбільший із дзвонів має назву «Полтава» важить аж 271 кг.